fbpx

Справжнє сподівання у дні національної кризи – Псалом 79

Справжнє сподівання у дні національної кризи – Псалом 79

            Ми з вами живемо у особливий період часу. В нашій країні йде активна фаза війни. Ми стежимо за новинами, хвилюємось, співчуваємо, молимось, по мірі можливостей намагаємось як найкраще приймати участь у допомозі церквам, братам і сестрам, воїнам, різним людям. Звичайно, це все для того, щоб наблизити перемогу над ворогом, який прийшов на нашу землю, щоб наблизити закінчення цієї жахливої війни. Проте, нам зі смиренням слід визнати, що кінцеві результати цієї війни складно передбачити на сто відсотків. Так, ми прагнемо перемоги, але ніхто з нас не знає і не може сказати, чим саме, кінець кінцем, обернеться ця війна для нашої країни, для наших церков, для наших родин, для кожного з нас особисто. Нам не дано знати і те, коли саме це все скінчиться. Різні військові експерти роблять свої прогнози, намагаються передбачити розвиток подій, але це людські прогнози, і ми живемо зі свідомістю невідомості. Але, як віруючи люди, ми впевнені в Бозі, хоча і не знаємо що саме Він приготував для нас на завтрашній день, на майбутній час. З довірою Богові ми усвідомлюємо абсолютну Його владу та абсолютний контроль над всім, над всіма подіями, над тим що відбувається, що буде відбуватися і які будуть наслідки, але водночас невідомість подій найближчого часу може викликати в нас певне напруження і стати досить важким тягарем від якого хочеться визволитися. Як же полегшити цей тягар? Як не загубитися у тумані великої війни?

            У Біблії є опис не однієї кризи яка пов’язана з війною, яка прямо чи опосередковано торкнулася і віруючих людей. В Святому Письмі багато описів військових подій і пов’язаних з ними хвилюваннями. Ось, наприклад, декілька епізодів з історії. Родина Лота потрапила в полон, внаслідок війни і Аврааму прийшлося прийняти участь у бойових діях, щоб повернути Лота до дому. У книгах Суддів та Царів — а це дуже “бойові” книги — в них є багато військових історій, і ці історії не завжди мають добре закінчення — гинуть люди, руйнуються міста. А ще, книга Даниїла. Вона розповідає про те, як часто Божий народ знаходився в епіцентрі війни, коли великі держави воювали між собою, а наслідки війни відчували Ізраїльтяни. Тому сьогодні, наш народ, наша країна не переживає щось унікальне чи надзвичайне у своїй історії. Війни, на жаль, це дуже відоме й важке явище яке відбувалося в біблійній історії, яке проходили і інші народи. Звичайно, цей факт, з одного боку, не є втішальним, але з іншого боку, ми можемо знайти у Слові Божому відповіді на запитання, які виникали у нас в той час, коли ми самі опинилися в епіцентрі великої війни у стані шоку, коли багато хто з нас діяли спонтанно, інтуїтивно, або просто, як то кажуть “на автоматі”.

            У книзі Псалтир є одна з декількох цікавих категорій псалмів – це псалми всенародних плачів. Чим цікаві ці псалми? Тим, що у дні національної кризи псалмоспівець звертається до Бога, і звертається він від імені всього народу. Псалом пише один автор, але в своєму звернені до Бога він ототожнює себе зі своїм народом, з людьми серед яких і сам мешкає. Це видно з того, що автор використовує займенник множини — «ми».  Вивчаючи ці псалми, ми можемо побачити і зрозуміти причини лиха, як правильно реагувати на лиха, які приходять в нашому житті, а також в житті всього нашого народу, навчатись тому як правильно молитися, про що молитися. Через вивчення цього псалму ми можемо отримати відповіді на гострі питання, які турбують наше суспільство під час війни, а цих питань доволі багато і вони дуже різні. Тому вивчати псалми загального народного плачу в біблійні часи є для нас надзвичайно корисно і на часі.

 

Псалом 79

Боже, язичники вторглися у Твої володіння, осквернили Твій  святий Храм, перетворивши Єрусалим на руїни.  2 А тіла Твоїх слуг віддали на поживу небесним птахам, — останки тіл Твоїх вірних — диким звірам.  3 Їхня кров проливалась навколо Єрусалима, наче вода, і нікому було їх поховати.  4 Ми стали ганьбою для наших сусідів, предметом знеславлення та наруги для тих,  що навколо нас. 5 Доки, Господи, Ти будеш гніватись? Невже повіки? Доки палатиме, наче вогонь, Твоя ревність?  6 Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не визнають, – на царства, які не прикликають Твого Імені! 7 Адже вони пожерли Якова й спустошили його місцепроживання. 8 Не став нам в провину гріхів предків. Нехай якнайшвидше прийде до нас Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли. 9 Допоможи нам, Боже, Спасителю наш! Задля слави Твого Імені, визволи нас, — прости наші гріхи заради Твого Імені. 10 Чому мають народи говорити: Де їхній Бог? Нехай вже на наших очах відбудеться і стане відомо народам, що Ти відомщаєш за пролиту кров Своїх слуг. 11 Нехай дійде до Тебе стогін в’язнів! Могутністю Своїх рук звільни приречених на смерть.  12 Відплати у лоно наших сусідів усемеро за їхню наругу, якою вони Тебе зневажали, Господи. 13 Ми ж, — Твій народ і вівці Твоєї кошари, — будемо повіки дякувати Тобі, з покоління в покоління будемо прославляти Тебе.

 

            Ми бачимо, що Асаф, автор цього псалму, стояв “в проломі” за свій народ. Може й не всі були згодні зі словами Асафа, може й не всі чули слова Асафа, але він кличе до Бога від імені всього народу. В цьому псалмі ми знаходимо розуміння, а також приклад про що ми можемо молитися саме зараз, в наші часи, в дні війни у нашій країні і як правильно перед Богом реагувати на всі ті лиха, що спіткали нас.

            Цей псалом складається з чотирьох куплетів. Спочатку, перші чотири вірші, — це сумний крик з нагоди поразки. Це сама емоційна частина, дуже болюча, в ній багато сліз, відчаю, обурення. Другий куплет — це благання про визволення заради Імені Господа, заради слави Божої. Третій куплет присвячений особливій і дуже важливій темі — це ревність про Божу славу. Останній куплет — це завершальні обіцянки перед Богом.

            Цікаво простежити, що пісня починається досить емоційно, зі слізьми, а закінчується з радісним хвалінням. По мірі просування через псалом, плач змовкає, сльози висихають і з уст Асафа виходить хваління. Як приклад, хочу зазначити про те, що дещо подібне сталося у житті Анни, жінки Єлкани. Перший розділ першої книги Самуїла розповідає цю історію. Бог не давав дітей Анні. Пеніна, друга жінка Єлкани, дражнила та принижувала Анну за бездітність, завдавала їй прикрощі. Анна  була в скорботі душі, вона відмовлялася від їжи. У такому пригніченому стані вона пішла і гірко плакала перед Богом. Цей плач став самою довшою молитвою, яка вийшла з уст жінки і записана в Біблії. Її сердечне молитовне предстояння перед Богом вчинило такий вплив на неї, що вийшовши зі Скинії вона пішла до дому вже іншою, в іншому стані, сповнена миром. Її сльози висохли, її серце заспокоїлося та зраділо, вона поїла і вже не була засмученою. Ось що означає поплакати перед Господом!

            У цьому псалмі також все закінчується хвалою. Нам необхідно це відзначити для себе і пам’ятати, що не всі плачі закінчуються плачем — Бог витирає сльози! Взагалі, дух Писання говорить нам, що наш Бог — Він Утішитель! Він потішає! І вся земна історія, кінець кінцем, іде до того, що праведники, ті що покладаються на Бога, будуть втішені. Отож, давайте послідовно подивимось на ці куплети…

Читайте наш блог: